категорії: література, літературна рецензія
Панас Мирний: Без волів і ясел
теґи: Панас Мирний, аудіокниги, конфліктологія, натуралізм, психологізм, українська література ХІХ ст., історія
Всі, хто проходив українську літературу в школі або на філологічному факультеті внз, знають Панаса Мирного та його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Інша справа, що в переважної більшості читачів цей твір постає хіба що у збитій шаблонній фразі, заголовку шкільного підсумкового твору з теми: «Чіпка - пропаща сила». Тому написання рецензії на книжку, вперше видану вже більше 128 років тому - заняття не таке вже недоречне.
Очевидно, передостання книжка Ірен Роздобудько — «Все, що я хотіла сьогодні» — мала б вирішити кілька, скажімо так, невідкладних художніх завдань. Вони різні за складністю та вагою, але в попередній у бібліографії письменниці книжці — «Амулет Паскаля» — вони спричинили певні перекоси та «заїдання» всієї складної механіки твору. Жанр медитації з елементами притчі не дуже добре пристосований до занадто абстрактних, ...
24 січня 2007 року телеканал «Інтер» припинив виробництво програми «Перша експедиція». Ця програма робилася на досить пристойному творчому рівні, вона була динамічною, різноманітною, стильною, її вів Сергій Лисенко - кінорежисер, рубрики цієї передачі вели Ірена Карпа та Анатолій Ульянов, в них це виходило чудово, але все це не допомогло проекту залишитися в нічному ефірі.
Минулої осені ми з дружиною побували в Польщі, у Кракові. Це був наш перший виїзд за кордон, і тому нам було цікаво все – від старовинної архітектури і картини Леонардо до Вінчі «Дама з горностаєм» у музеї Чарторийських – до передвиборної агітації (ми були там саме в останній тиждень перед парламентськими виборами) і квітників біля під’їздів панельних будинків у звичайному «спальному» районі.
15 квітня 2006 року на сцені Київського театру російської драми ім. Лесі Українки побував із гастролями Рівненський обласний музично-драматичний театр, який привіз показати киянам свою минулорічну прем’єру – постановку «Берестечко» за відомою драматичною поемою Ліни Костенко, здійснену режисером Олександром Дзекуном. Про те, що театральний колектив прагнув створити повноцінну виставу, без ані найменшої «знижки» на те, що, мовляв, театр не столичний, «провінційний», свідчить уже трирівнева декорація і досить щільно заповнений різноманітними та різнофактурними предметами сценічний простір – тобто все те, що глядач може побачити іще перед тим, як актори вийдуть на сцену й почнеться дія.